"ЧАРІВНИЙ БУМЕРАНГ" (Руденко Микола)

Роман-феєрія, він же космологічна феєрія, він же фантастичний роман. 1966р

        Як же до місця пристало зауваження п.Дима стосовно необхідності аналізу твору у контексті часу, у якому він створювався та особистості самого автора. Перечитала твір, і вже потім набрала у гуглику прізвище автора. І ось тут зрозуміла, що, аби охарактеризувати творчість поета, прозаїка, публіциста, філософа та громадського діяча Руденко М, треба перелопатити через себе бо-зна скільки його творів. А тому моє завдання значно простіше і стосується лише одного його твору, а саме - "Чарівного бумерангу". Чому саме цей твір? Бо дехто з українських літераторів жваво кинувся робити з Руденко трохи не засновника всієї сучасної української фантастики, а тому мені стало цікаво скласти власну думку стосовно одного з його найбільш відомих творів у царині фантастики.
        Почну власний відгук (не рецензію і не аналіз) з того, чим зазвичай закінчують власне розлоге судження - не читайте ні за яких обставин даний твір! Дочитав таки цей твір, негайно подивилася у люстерко на предмет появи ранньої сивини. У наш час такі твори здатні винести мозок у будь-якого, навіть зовсім далекого від сучасної літератури, читача.
Одразу випереджу чиєсь слушне зауваження, що твір написаний в далекому 1966 році, а тому треба зважати на це. Перепрошую, але за 5-10 років до написання цієї дурківні вже були написані трохи не найкращі твори Г.Гаррісона, Р.Шеклі, брати Стругацькі, А.Кларк тощо. Хтось скаже, що Руденко міг не читати або не знати про їхнє існування, що зовсім маловірогідне. Добре, полишимо це - якщо людина пише фантастику, то робить це не у суцільному інформаційному вакуумі і не страждає на інформаційну депривацію.
        Тепер безпосередньо до твору. По прочитанню зрозуміла, чому цей безглуздий до нудоти твір таки вийшов з друку у радянські часи - саме у період сумнозвісного застою. Бо саме таке болотне булькотіння про комсомольські наради, студентських стукачів-комсомольців, пропаганду радянського типу соціалізму у вигляді соцреалізму, вихолощення та підміну загальнолюдських гуманістичних цінностей виключно їхніми радянськими ерзацами, виправдання будь-чого соціалістичною доцільністю заради кращого комуністичного майбутнього тощо. Звісно, що такий твір без проблем пройшов літературну перевірку відповідним ідеологічним органом КПРС, бо саме така "солодка вата" для мізків і повинна була друкуватися у видавництві "Молодь" для дитячої і молодіжної читацької аудиторії. Як на мене, за всієї поваги до подальшої долі Руденко, подібний твір не повинен був виходити з під пера.        Це явна халтура, аби не сказати гірше - надто ця писанина схожа на тогочасне соціальне замовлення від влади. Мене не цікавить, чи писав він під примусом або ні, але свого часу ця немовби-фантастика, покладену на неї ідеологічну справу,справно виконувала завдяки не одній тисячі примірників.