Якось вийшла на мене людина і запропонувала зробити аналіз цього твору. Аби трохи відійти від творчості Забужко, я погодилася, а що з цього вийшло судити Вам.
Спробуйте уявити таку ситуацію: на вулиці більш, ніж зимно, а Вам пропонують негайно випити цілу пляшчину дорогого, дуже гарного, але трохи не крижаного пива і відмовитися немає ніякої можливості. Уявили? Щось подібне виникло у моїй свідомості по прочитанню цього фентезі. А тепер - докладніше.
Все на місцях у цьому творі, а скільки використано автентичних скандинавських імен, назв, значень та позначок - того й не переказати, доки власноруч не прочитаєш твір. І головне - все до місця і не менш своєчасне та нагальне. Радіти б з такого довгоочікуваного твору, але чомусь, відклавши по прочитанню твір в бік, не виникає відчуття великого задоволення. Формально - все у творі на належному рівні: сюжет, мова, історична автентичність тощо, але кайфу від прочитання не відчувається.
Хочеш-не хочеш, а треба читати ще раз, добре хоч, що читається твір не важко. Кайф від прочитання твору так і не з'явився, проте таки змогла знайти певні підтвердження власним підозрам.
Даний твір виглядає, як ожила легенда і це безумовно добре, бо саме так, у первинному вигляді могли виглядати літературно оброблені людські переповіді того, що з роками перетвориться на справжню легенду. Разом з тим, ловлю себе на думці, що іноді, мимоволі автор подає події, як це це робиться у казках і саме таке подання матеріалу не дає отримати справжнє задоволення від твору. Тобто, в якісь моменти починаєш відчувати, що перестаєш читати власне не фентезі, а лише казку. Хтось скаже, що фентезі є осучасненим варіантом казки і буде частково правий, проте більшість погодиться, що зайве і зовсім недоречно спрощувати таким чином фентезі до рівня казки. Це я до того, що надто важко створити у казці справжню сюжетну напругу, яка буде тримати увагу прискіпливого читача.
В якості висновку: твір читається легко, мова використана належним чином, відчувається, що автор більш, ніж достатньо опрацював відповідний історичний матеріал. Лишилося отримати задоволення від прочитання і це багатьом читачам вдасться попри мої особисті враження.
Додаток №1: "окрім легкості читання й імен" присутній і головний чинник кожного цілісного твору - сюжет, який автор цього твору зміг досконало опрацювати. Сюжет, за бажання, можна втиснути в одне речення - могутність музики може навіть вбивати, а тому опанувати її у такому вигляді може і повинна людина, яка розуміє наслідки такого вміння. Добре, що ця, дещо пряма думка, "гарно" захована до певного часу (до розв'язки твору) серед звивистих сюжетних ходів і щедро приправлена скандинавським автентичним антуражем.
Повторюся, що мені геть не сподобалося у цьому творі: твір читається, як ожила легенда, проте автор іноді скочується до опису казки, коли елементів чудодійного стає більше, ніж елементів реального. І у легенді і у казці присутня велика доля передбачуваності, що трохи не нанівець зводить сюжетну (а коли присутня, то і психологічну) напругу. У цьому творі ніякої напруги, ні сюжетної, ні психологічної - немає. Є намагання підмінити її описами бурхливої природи та розмаїття неординарних казкових скандинавських персонажів. Теж, до речі, непоганий літературний хід, який дещо пожвавлює всякого роду епоси, легенди та казки.
p.s - посилання внизу кожного мого допису - це сайт "Дайджест сучасної короткої пострадянської фантастики" з чиїм автором я співпрацюю на добровільних засадах і цього твору там немає, як ніколи не було і, я впевнена, не буде, бо за своєю стилістикою від докорінно відрізняється від виставлених там творів. Цей же твір мені надіслали на "мило".
Додаток №2: Вся справа у тому, що "Скрипаль і фоссегрим" позиціонується в якості фентезі, а тому і очікуєш відповідний твір, а не суміш легенди-казки. Можна до холівару сперечатися про передбачуваність сюжетних подій у будь-якому фентезі, проте це не виглядає настільки нарочито, як то буває у казках-легендах-епосах.
- "1-назви мі непередбачуємі сюжети невикористоємі в казках?". Не маю на меті образити, проте фантастика загалом і казки є спорідненими лише у тому, що використовують елементи чудодійного. Інша справа, у фантастиці припускається з певною вірогідністю, що елементи чудодійного (авторські припущення) можуть за певних обставин колись і справдитися на відміну від казки.
- "2-назви казки й легенди, якы вважаєш вартісними." - не бачу причини, аби не вважати всі, без винятку, казки та легенди вартісними. Чому так? Малеча повинна мати власну літературу і для цього найкраще підійдуть казки, то чому я повинна бути проти цього. Легенди - усна історична творчість, творцем і носієм якої є народ, то і це все мені прийнятно без жодного винятку. Користь від казок і легенд - безперечна!
Стосовно уривку: якщо автор присутній на форумі, то йому нічого не заважає виставити у певній гілці форуму власний твір чи його уривки, або виказати власну думку стосовно мого відгуку.
Немає коментарів:
Дописати коментар